Неділя, 24.09.2017, 07:01                                                                                                                                   Ви увійшли як Гость · Група "Гости" · RSS


 


 Меню сайту

 Хмарка тегів

парк чистота БАСАНЬ день молоді молодь продам продам будинок рудькывка 8 березня зима погода вартість перевезення зміни маршрутні таксі тичина піски павло тичина голодомор Голодомор в Україні О.Д. ШАПЧЕНКО прямий зв'язок 8 марта жінки кохані Привітання Вітаємо КПІ Ман і обнова - українська мова Бобровицька гімназія Вся і давність Кобижчанська ЗОШ І-ІІІ ст Олександрівська ЗОШ І-ІІІ ст 9 Травня військова частина Велика Вітчизняна війна річниця перемоги Конкурс Спартакіада спорт стадіон

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
користувачів: 0

 Форма входу
Загрузка...
Інформація

Місто:   Бобровиця

Регіон : Чернігівска                 обл.

Поштовий індекс:
          17400
Площа: 18,9 км²
Телефонний код:
         +38 (04632)XXXXX
Номерні знаки:  
         СВ /25
Міський голова:
         Якушко В.В.
 Герб міста


 

Головна » 2012 » Квітень » 20 » Чи англійський наш Тичина?
21:30
Чи англійський наш Тичина?
На один тиждень, з 26-го по 30-те березня 2012 року, британець українського походження (по батьковій лінії) Стефан Комарницький з йоркширських вулиць потрапив на київські. Він прибув до столиці України, щоб презентувати вірші Павла Тичини у власному англійському перекладі. Вже писалося про те, що Стефан є прихильником не механічного, не технічного перекладу, а перекладу творчого, коли образи та музично-емоційні акценти українського вірша переносяться та подаються англійському читачеві у максимально зрозумілій для нього літературній формі, але також з максимальним збереженням змісту, емоційного насичення, музичності поетичної форми.
Якщо говорити про поезії Павла Тичини, то усі перекладачі в один голос говорять про надзвичайну важкість перекладацької роботи, бо неологізми нашого українського поета, його поетичні образи, особливості побудови строфи не можуть бути відтворені механічно. Більше того – настрій та внутрішня структура віршів Павла Тичини не зрозумілі англійцям при перекладі, близькому до змісту. Втрачається таємничість, небесна ніжність, космічна глибинність, природня щирість… Майже все втрачається, лишається лише набір слів, який не може переконати іншомовного читача в неповторності поезій Тичини та його геніальності. І така ситуація не лише з Павлом Тичиною, а з багатьма самобутніми поетами, викоханими українським словом та рідною землею. Легко перекладаються графомани, але їх вірші не мають тієї потужної та філософської сили, що прихована між рядками та словами справжніх Поетів, тих, кого повинна читати Європа, щоб врешті-решт визнати: українці – то особлива нація.
Перекладач з Англії Стефан Комарницький взявся за цю нелегку справу, щоб спробувати в поетичній формі «переповісти» англійському читачеві зміст віршів Павла Тичини. І у нього це вийшло. Тільки вердикт своїй праці виніс не він сам, а – культурно-інтелектуальна частина англійського суспільства, яка почала розуміти, любити, читати, декламувати вірші Павла Тичини після того, як їх переклав Стефан Комарницький.
Ми йдемо вулицями нашого улюбленого міста (а у кожного це улюблене місто своє) і читаємо вірш Павла Тичини:
Квітчастий луг і дощик золотий.
А в далині, мов акварелі, —
Примружились гаї, замислились оселі…
Ах, серце, пий!
Повітря — мов прив’ялий трунок.
Це рання осінь шле цілунок
Такий чудовий та сумний.

Стою я сам посеред нив чужих,
Немов покинута офіра.
І слухає мій сум природа. Люба. Щира.
Крізь плач, крізь сміх.
Вона сама — царівна мила —
Не раз свій смуток хоронила
В самій собі, в піснях своїх.

Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь, —
Мов перед образом Мадонни.
Лиш від осель пливуть тужні, обнявшись, дзвони, —
Узори сліз
Лише з-над хмар часом прилине
Прощання з летом журавлине —
Погасле, як грезет із риз…

Гей, над дорогою стоїть верба,
Дзвінкі дощові струни ловить,
Все вітами хитає, наче сумно мовить:
Журба, журба…
Отак роки, отак без краю
На струнах Вічності перебираю
Я, одинокая верба.

Читаємо і думаємо: як цю дивно-чудову гру слів можна перекласти іншою мовою? Її й нашою мовою повторити так, щоб зберегти музику та описану картину природи, неможливо. А про переклад, тим більше близький до змісту – й думати годі. Невже ж цю красу, цей стан природи ніхто з іноземців не зможе собі навіть уявити? Ми йдемо далі вулицею рідного міста, знову і знову повторюємо ті слова, що спливають у памʹяті, дивуємося, що так гарно і водночас просто можна було написати…

А в цей час вулицями Йоркшира йде мужчина, який сам собі начитує-наспівує вірш, який створює йому особливий настрій – романтизму і милування тим станом природи, який навіть не кожен може відчути. Його впізнають йоркширці, знають, що це Стефан комарницький, дуже шанована в місті людина. Він цей особливий стан природи не лише відчуває, а й описує віршем Павла Тичини у власному перекладі:

The flowering meadow, harp strings of rain…
And in the distance, an aquarelle...
The woods meditate, villages nestle.
Oh, heart drink…
The air has a taste
Distilled from autumn’s kiss
Of wonder and sadness.

I stand alone in these unknown pastures,
A forsaken sacrifice,
And nature listens to my sorrows.
Through smiles and tears
She is the same sweet princess,
Who more than once has crowned
My sorrow in her songs.

I pray. It is so quiet
As if I stood before the Madonna.
Only the bells in the village echo
So lazily,
While from just above the clouds
The last farewells of swallows fade,
Old vestments. Brocade.

Over the road stands the willow
Catching the resonant strings of rain
Bowing with its branches as if saying
Sorrow, sorrow
Such years, such without end
On the strings of eternity I play
A willow, solitary.

І Стефан щасливий, що зміг відчути стан душі Павла Тичини – ніжного, ліричного, мʹякого, мелодійного. Від Стефана цей вірш чують тисячі і перебувають у стані замилування: це ж треба так підмітити і описати те, чого ми не могли висловити словами…

Стефан щасливий, що зміг відчути Павла Тичину не лише українською, а й англійською мовою. Я це щастя бачила в його очах. Пропоную і Вам, читаючи вірш Павла Тичини, пустити в своє серце неповторне відчуття і дозволити душі здригнутися від невідомих досі нам емоцій. Досі нам з Вами все часу не було вчитатися у вірш, поспіх гнав нас у полон забуття та черствості, гніву і брутальності, а життя – то, виявляється, суцільна краса.

Але зараз ми не поспішаємо, а насолоджуємося від того, що бачимо поза рядкам звичних, здавалося б, слів, небачену красу і чуємо ту ж музику, яку чують і наші ровесники за кордоном. Тільки для нас вона лунає тут, в Україні, на нашій землі, а вони чують її у себе – в далекій від нас Британії і розуміють, що цей оркестр слів, відчуттів, емоцій їм подарував український поет – Павло Тичина.

В книзі «Де тополя росте», яку видав Музей-квартира Павла Тичини у м. Києві, вміщено 15 віршів Павла Тичини та 15 перекладів Стефана Комарницького. Я беру в руки цю книгу і відчуваю, що «бабуся Європа» нам трохи заздрить, що Стефан поки що робить переклади лише «в один бік». Але ж у нього в жилах тече українська кров…

Тетяна Сосновська
Переглядів: 1527 | Додав: Тетяна3657 | Рейтинг: 0.0/0
Загрузка...
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright MyCorp © 2017

 Точний час 
 Пошук

Погода                                   

Погода в Киеве на неделю Погода в Бобровице на неделю Погода в Чернигове на неделю

Загрузка...
 Друзі сайту


Підприємства міста




 Реклама

 InternetUa

Загрузка...



Vladimir Bida bobrovica.at.ua 2017