Неділя, 24.09.2017, 21:34                                                                                                                                   Ви увійшли як Гость · Група "Гости" · RSS


 


 Меню сайту

 Хмарка тегів

парк чистота БАСАНЬ день молоді молодь продам продам будинок рудькывка 8 березня зима погода вартість перевезення зміни маршрутні таксі тичина піски павло тичина голодомор Голодомор в Україні О.Д. ШАПЧЕНКО прямий зв'язок 8 марта жінки кохані Привітання Вітаємо КПІ Ман і обнова - українська мова Бобровицька гімназія Вся і давність Кобижчанська ЗОШ І-ІІІ ст Олександрівська ЗОШ І-ІІІ ст 9 Травня військова частина Велика Вітчизняна війна річниця перемоги Конкурс Спартакіада спорт стадіон

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
користувачів: 0

 Форма входу
Загрузка...
Інформація

Місто:   Бобровиця

Регіон : Чернігівска                 обл.

Поштовий індекс:
          17400
Площа: 18,9 км²
Телефонний код:
         +38 (04632)XXXXX
Номерні знаки:  
         СВ /25
Міський голова:
         Якушко В.В.
 Герб міста

 Павло Григорович Тичина

Павло Григорович Тичина

(1891-1967) 


Народився в с. Піски Козелецького повіту Чернігівщини (тепер це Бобровицький район Чернігівської області). Його батько, Григорій Тичина, був пономарем Пісківської Свято-Троїцької церкви, в селі кілько років існувала безоплатна школа грамоти, що діяла в його хаті. Рід батька, вкорінений на Чернігівщині, бере свій початок від козацької старшини, було також багато священнослужителів. Тичини жили в Ялівці, Ічні, Зазим'ї, Харківцях, Озерянах, Пісках. Родовід Павла Тичини дослідив його двоюрідний онук Юрій Тичина (м. Харків). Мати – Марія Василівна – походила з духовної родини, серед її ближчої рідні чимало пономарів, дяків. 

В родині Григорія та Марії Тичин народилося 13 дітей: Василь (помер немовлям), Єфросинія (Проня) - жила після одруження в селі, Пелагия (Поля)- жила після одруження на Ніжинщині, рано померла і лишила сиротами 5 дітей, Михайло – був священником на Чернігівщині, Ірина (померла немовлям), Іван – працював в Ніжині, Чернігові, останні рок життя жив в Пісках на родинній садибі батьків, Павло – відмий поет та громадський діяч, Ксенія (Оксана) – вчителювала в Старій Басані, Осовцях жила в Пісках, Євген – педагог,науковець, жив в Новій Басані, Глухові, Вінниці, Харкові, Костянтин (помер малим), Олександра – була інвалідом з дитинства, перебувала на утриманні П.Г.Тичини, Наталя (померла  малою), Сегій (помер немовлям).

 Павло Тичина з 1900 року навчався в Чернігівському духовному училищі, з 1907 – в Чернігівській духовній семінарії. В цей час на його формування як творчої особистості мали великий вплив М.І.Подвойський (був репетитором у Павла у 1901-1902 р.р), М.І.Жук (художник, поет, викладав малювання в бурсі та в семінарії), І.П.Львов (викладач словесності Чернігівської духовної семінарії). М.Жук познайомив Павла Тичину з М.М.Коцюбинським і останній запросив юного семінариста брати участь в «літературних суботах», що відбувалися в будинку письменника. На цих «суботах» Павло Тичина прочитав свої вірші (зокрема, «Розкажи, розкажи мені поле…») і отримав дуже схвальну оцінку М.М.Коцюбинського. Павло Тичина листувався з Михайлом Коцюбинським. Надсилав йому свої вірші. Один з них («Ви знаєте як липа шелестить») з протекції Коцюбинського було у 1912 році вміщено в науковому журналі «Літературно-науковий вісник» (головний редактор – М.С.Грушевський).

Після закінчення семінарії Павло Тичина навчається в Київському комерційному інституті, працює в редакціях газет та журналів, в театрі, створює в Києві хор робітничої молоді. Цей творчий колектив перейшов під оруду Г.Верьовки і став основою його майбутнього хору.

В Києві у Павла Тичини виходять три збірки, які стали яскравим вибухом  на небосхилі української поезії початку ХХ століття – «Сонячні кларнети» (1918), «Плуг» (1920) та «Замість сонетів і октав» (1920). Ці книжки впродовж 4-5 років були перекладені на мови західної Європи та видані, мали величезний успіх. Саме за ці три збірки наприкінці 50-х років ХХ століття Гарвардський університет висував кандидатуру Павла Тичини на здобуття Нобелевської премії, але, враховуючи політичну ситуацію в СРСР, Тичина відмовився від цієї можливості.

Важким і переломним в житті і творчості Павла Тичини були 20-30 р.р. минулого століття. Цей період мало досліджений та потребує більшої й глибшої розповіді.

З 1923 по 1934 Павло Тичина живе і працює в Харкові, редагує журнал, займається науковою діяльністю.

Павло Григорович Тичина в світовій літературі впевнено посів місце новатора, модерніста в поезії. Його твори були перекладені на понад 20 мов.

Павло Тичина був обраний академіком АН УРСР, АН СРСР, академіком кількох закордонних академій наук, обіймав посади директора Інституту літератури ім.. Т.Г.Шевченка, Міністра освіти УРСР, Голови Верховної ради УРСР, Голови Палати національностей Верховної Ради СРСР, довгий час очолював українське відділення Всесвітнього фонду миру.

Павло Тичина досконало знав 20 мов, перекладав на українську мову з 40 мов. Несправедливо замовчуваними є його таланти диригента, музиканта, художника.

Павло Тичина був представником нової гілки меценатів ХХ століття, дбаючи про духовне наповнення тих, кому він допомагав. Особливо багато він допоміг рідному селу Піски, сиротам Черкаської області, молодим поетам-початківцям.

Павла Тичину вирізняла серед інших скромність, яка була його вродженою рисою.

Павло Тичина помер 16 вересня 1967 року. На його родинній садибі у 1967 році почав споруджуватися музей, який у 1972 році назвали «Музей історії села». У 1991році з ініціативи А.Г.Погрібного на цій же садибі спорудили відновлену хату поета, але його творчість та життєвий шлях недостатньо представлені в цьому музеї.

Пам'ять Павла Григоровича Тичини була гідно увічнена. В Києві створено Літературно-меморіальний музей-квартиру П.Г.Тичини, в Умані його іменем названо педагогічний університет, в с. Піски школа носить ім'я видатного земляка, на Памірі нововідкритий пік названо його іменем, є пароплав «Павло Тичина», у Єревані одна з вулиць носить ім'я Павла Тичини.

 

Текст підготувала Тетяна Сосновська 



Вперше після смерті Павла Тичини вийшла збірка його поезій в подарунковому святковому варіанті. Присвячено вихід цієї збірки «Послав я в небо свою молитву» 120-річному ювілею Поета. 

До книги увійшли ранні ліричні поезії, недовідомі та недруковані вірші про Україну, кращі твори останніх років життя Павла Григоровича Тичини.

Книга призначена для широкого кола читачів, для викладачів шкіл, для справжньої інтелектуальної еліти, для хорошого подарунка тим, хто своїм справжнім багатством вважає духовність.

Книга "Послав я в небо свою молитву" видана коштом родичів поета - Костянтина Сосновського, Наталі та Едуарда Місеврів, Володимира та Дмитра Тичин. Книжку можна придбати в Київському музеї (234-43-27) та у видавців (050-312-72-55)

      

"Сила і ніжність болю" від Тичини на 40 хвилин


У Києві відбулася презентація аудіокниги поезій Павла Тичини "Сила і ніжність болю", вихід якої приурочено до 120-річчя з дня народження поета.

 

Організаторами проекту виступили народний артист України Олександр Биструшкін, директор Київського літературно-меморіального музею-квартири Павла Тичини Тетяна Сосновска, за фінансової підтримки Стаханівського вагонобудівельного заводу (Місевра Е.І.). 

За словами організаторів, до аудіозбірки увійшло 37 поезій тематично розділених на 3 блоки: рання поезія П. Тичини, поезія періоду громадянської війни та патріотичні твори автора. "Музей поставив переді мною завдання зробити звучання на 40 хвилин, щоб його можна було прослухати в рамцях уроку. Я погодився, тому що насамперед я хочу, щоб це почула молодь", - відзначив Биструшкін. Він проінформував, що аудіокнига вийшла надкладом 1000 екземплярів і планується до розповсюдження в українських школах.




Як відомо, 120 річчя видатного поета Павла Тичини в нинішньому році вшановується на державному рівні. Передбачена ціла низка масштабних і локальних заходів/.

З радістю повідомляю про народження двох по-своєму унікальних видань – настінного календаря, присвяченого ювілею поета, і книги

"Як хочеш буть поетом…" Стосовно з'яви другого художнього витвору, можемо лише скласти глибоку подяку директорові музею Тетяні Сосновській: вона за власні кошти упорядкувала і видала в чудовому художньому оформленні поезії учасників районного конкурсу "Добридень тобі, Україно моя!" Тут вміщені вірші тих поетів, що живуть на Бобровиччині: Сеник Олени, Мелещенко Галини, Росинськогоо Олександра, Череп Тетяни,  Капертехи Світлани, Майстро Валентини, Роляк Ольги, Ющенко Ірини, Скрипики Світлани, Даценко Маріте, Чуба Віталія, Путяти Володимира, Хряпи Володимира, Ткаліч Людили, Мацака Петра, Нагорної Таміли.  Це подарунок не лише сучасним поетам, а й широкому загалу шанувальників літератури, оскільки книга доповнена унікальними портретами видатного поета та висловлюваннями про нього світових майстрів слова.

Логічною є і публікація інтерв'ю з однією з ініціаторок започаткування відомого конкурсу, нинішнім виконавчим директором товариства «Чернігівське земляцтво в Києві» Тетяною Літошко.



З ініціативи літературно-меморіального музею-квартири П.Г.Тичини в м. Києві Національним банком України 20 січня 2011 року до 120-річчя Поета була випущена в обіг срібна монета «Павло Тичина». Тираж монети – 5 000 одиниць. Художник – Володимир Атаманчук.


Календар виданий Київським музеєм Павла Тичини коштом Т.В.Сосновської

для завантаження натисніть >>>тут<<<


Матеріал для сайту було люб'язно надані Т.В.Сосновською

 


Copyright MyCorp © 2017

 Точний час 
 Пошук

Погода                                   

Погода в Киеве на неделю Погода в Бобровице на неделю Погода в Чернигове на неделю

Загрузка...
 Друзі сайту


Підприємства міста




 Реклама

 InternetUa

Загрузка...



Vladimir Bida bobrovica.at.ua 2017